Комплексно науково-теоретично обгрунтовано механізми взаємодії та тенденції розвитку правової політики та законотворчості, розробки наукових рекомендацій відносно удосконалення правового регулювання у сфері взаємодії законотворчості та правової політики. Правова політика визначена як форма державної політики, яка включає комплекс принципів, цілей та методів, які реалізуються за допомогою права, визначають стратегію та тактику розвитку суспільства та держави, спрямовані на реалізацію та захист прав і свобод людини та громадянина, зміцнення законності та правопорядку, реалізацію принципу верховенства права в державному та суспільному житті. Сенс механізму взаємодії правової політики та законотворчої діяльності визначається сенсом змін у цих двох правових явищах, а саме: у відповідності законотворчості та правової політики умовам розвитку соціуму, випереджальному реагуванню її на динаміку життя, усуненні прогалин і колізій чинного законодавства та ін. Запропоновано розглядати механізм взаємодії правової політики та законотворчої діяльності як цілісний системокомплекс, який включає: телеологічний модуль (головну та підпорядковану їй цілі); функціональний модуль (функції моніторингу, планування, контролю законотворчості та правової політики); фундаментальний модуль (включає принципи, на яких повинна грунтуватися взаємодія правової політики та законотворчої діяльності); інструментальний модуль (засоби здійснення правової політики та законотворчості).

• Лопушанський Артур Андрійович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"