Виявлено у флейтових Сонатах XX ст., зокрема у С. Прокоф'єва, Ф. Пуленка, П. Хіндеміта, Е. Денисова та інших авторів, композиторську поетику, зумовлену типологічними показниками стилістики флейтового мистецтва XX ст. у розвитку цього інструмента в Новий час. Зазначено, що це виражається зокрема в індивідуалізованих переломленнях відповідних стилістичних позицій у виконаннях-інтерпретаціях майстрів-віртуозів рівня Дж. Гелвея, О. Ніколє, Е. Паю та ін. Проаналізовано Сонати видатних композиторів XX ст. та акцентовано увагу на їх спрямованості на промоцартівський неокласицизм, що вміщав дитячу грацію й ніжну кантиленну фігуративність рококо. І тому настільки органічно сприймається французький акцент у флейтовій музиці німця П. Хіндеміта, а композиційні "германізми" творів Е. Денисова, натхненні у флейтовому вираженні талантом О. Ніколє, виявилися одухотворено-салонно поданими. Зазначені якості пасторальності й естетизму камерного флейтового мистецтва близькі китайській художній традиції та сполучені з конфуціанським шануванням жень - людяності як зверненого до прийняття понадособистісно вибудуваної гармонії відносин і принципів людської поведінки-свідомості й устрою душі.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"