Проаналізовано складний і неоднозначний процес запровадження християнства у Русі кінця IX - середини XI ст. У контексті тогочасних європейського світогляду та християнської релігії висвітлено теологічні спільність і відмінності ще єдиної на той час Християнської Церкви, але яку уже тоді розділяли політико-ідеологічні та догматичні протиріччя. З'ясовано місце, роль і самовизначення Русі у тих процесах. З огляду історико-герменевтичної інтерпретації та слов'янської кирило-мефодіївської традиції (у зіставленні з аріанською, візантійською та латинською) розглянуто теологічні уявлення та догми, зокрема таких понять і термінів, як "Свята Трійця", "єдиносущність", "подібносущність", "Символ Віри" тощо. Простежено світоглядно-релігійний та політико-ідеологічний шлях Русі до запровадження християнства в державі Володимиром Великим та його утвердження Ярославом Мудрим. Вивчено передумови, підстави й обставини прийняття християнської віри великим князем Київським Володимиром Святославичем, її символічний та духовний зміст, охарактеризовано княжі діяння у цій сфері. Встановлено релігійно-політичні погляди, тактику та стратегію утвердження Віри Христа великого князя Київського Ярослава (Мудрого) Володимировича, його бачення місця Церкви в Руській державі, суспільстві, у слов'янському світобаченні, а також поміж духовно-релігійними та державними центрами тогочасного Християнського Світу.

• Гай-Нижник Павло Павлович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"