Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до аналізу взаємодії політики, мистецтва та свободи, включаючи сучасні й класичні. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про потребу детальнішого розгляду механізмів набуття політикою естетичного виміру в історичній ретроспективі, спираючись на принципи, які постають узагальненими парадигмами динаміки людської свободи в межах періодизації, що охоплює стародавні східні цивілізації, античність, середньовіччя, епоху відродження, "еру розуму", романтизм, модерн і постмодерн. Концептуалізовано історичні принципи, які зумовлюють естетичний вимір політики (стародавні східні цивілізації: влада; античність: естетичний, пластичний космос; середньовіччя: трансцендентне духовне буття; епоха відродження: антропоцентрична краса; "ера розуму": розум; романтизм: колізія суб'єктивного й об'єктивного начал; модерн: демократія і тоталітаризм; постмодерн: бажання). Виведено метапринципи (монізм, плюралізм і синтез монізму та плюралізму), форми (принцип політизований, принцип естетизований та принцип нейтральний щодо політики та мистецтва) і способи (культурний та ідеологічний) діалогічності політики та мистецтва.

• Ланюк Євген Юрійович (політичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"