Вперше здійснено системне дослідження дзвонарської культури України як соціокультурного феномена. Міждисциплінарне вивчення звершено на основі залучення широкого кола історіографічних джерел, що визначило створення фактично нового напряму сучасної української гуманітаристики - кампанології. Визначено, що дзвонарська культура України охоплює відливання дзвонів і будівництво споруд для них, церковну й світську функцію, підготовку дзвонарів, створення ними музичних дзвонарських композицій, а також розповсюдження дзвонарства в суспільно-побутовій, церковно-сакральній та народно-обрядовій сферах. Розглянуто процеси формування та розвитку протягом століть дзвонів і дзвонарського мистецтва на українських теренах. Запропоновано наукові уявлення щодо дзвонарства України, розроблено окремі, особливо значущі питання, а також їх своєрідне відображення в різноманітних видах мистецтва: у красному письменстві, архітектурі, живописі, музиці. Запропоновано напрям наукового пошуку, що здійснюється в річищі світового й українського кампанологічного джерелознавства, що складає надійне теоретичне підгрунтя для глибокого й усебічного дослідження вітчизняного дзвонарства, головних функцій дзвонів і дзвонінь, способів гри на цих ідіофонах, мистецтва створення дзвонарями музичних композицій, періодизації історичного розвитку, виявлення національних ознак, регіональних особливостей, а також упорядкування наукової термінології. Осмислено нові погляди на історію появи дзвонів і розвитку дзвонарського мистецтва в Україні. Розглянуто факти, що підтверджують побутування тут бил, бубенців, дзвінків в дохристиянський і ранньохристиянський періоди й у барокову добу, коли у формах і декорі інструментів визначається формування національних рис. Охарактеризовано уставні засади дзвоніння, функціонування різних способів биття в била, клепала й дзвони у церковному обряді, поширеність музики цих ідіофонів у міському та сільському побуті. В історичному дискурсі відображено процес побудови архітектурних споруд для бил і дзвонів. Визначено функції дзвіниць, способи підвішування дзвонів і дзвоніння, а також умови збереження цих музичних інструментів, їх реквізиції. Приділено увагу життю та діяльності дзвонарів, їх професійному вишколу, моральності, турботі громад щодо церковних музик. Це забезпечувало розвиток мистецтва гри на билах і дзвонах, його позитивне сприйняття. Доведено, що дзвони та їх музика є важливою складовою української культури, своєрідним феноменом, що поєднує особливий сакральний смисл, який знайшов широке відлуння в народній культурі, творчості прозаїків, поетів, у візуальних мистецтвах, музичній творчості - композиторській і виконавській.

• Кіндратюк Богдан Дмитрович (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"