Здійснено аналіз конотації, ініційованої релевантними артикуляційно-акустичними ознаками фонетичних одиниць в українській поетичній мові XX - XXI ст. На асоціативній основі обгрунтовано конотаційну семантику та прагматику голосних і приголосних як експонент динаміки текстотворення з яскраво вираженими рисами національної специфіки. Підтверджено домінувальний статус фонетичної конотації в поглибленні змістових та експресивно-емоційних параметрів одиниць інших мовних рівнів, що сприяє імпліцитному проникненню в суть складних чуттєво-абстрактних образів художнього дискурсу. Акустичну й артикуляційну образність звукового моделювання позиціоновано як функційну здатність української поетичної мови, що проходить асоціативну трансформацію на фонологічному рівні, підвищуючи перлокутивну ефективність звукових імплікатур художньо-естетичного дискурсу. На грунті конотаційної моделі звукозображання окреслено перспективи когнітивно-евфонічних стандартів української поетичної мови.

• Українець Людмила Федорівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"