Досліджено тип відповіді тваринного організму на вплив хімічного стресора, зокрема, вивчено динаміку гематологічних показників, ферментний склад крові. Тривалість експериментів становила півтора місяця. У дослідних і контрольних групах налічувалося по 15 тварин (білі щури-самці) лінії Вістар. Випробувано дози 1/10 DL50, 1/100 DL50, 1/1000 DL50. Речовини у вигляді водних розчинів вводили в шлунок вранці натще за допомогою зонда протягом 45 діб відповідно до методичних рекомендацій О. Н. Єлізарової . Протягом доби спостерігали за поведінкою і станом тварин. Контрольна група тварин одержувала дистильовану воду (1мл на 100 г маси). Каталітичну концентрацію церулоплазміну сироватки крові визначали спектрофотометрично за методом Равіна, активність сироваткової лактатдегідрогенази (ЛДГ) - спектрофотометрично, малатдегідрогеназу (МДГ) яблучної кислоти - спектрофотометрично за 340 нм, активність аланінової та аспарагінової амінотрансфераз - колориметрично за утворенням гідразону піровиноградної кислоти після додавання 2,4-динітрофенілгідразину. Амінотрансферазну активність сироватки розраховували за калібрувальними кривими. Результати виражали у мікромолях на мілілітр білка за годину (мкмоль/мл білка/год), вимірювання проводили на фотометрі (довжина хвилі 340 нм). За результатами проведеного дослідження з'ясовано, що використані стресори однаково впливали на ферменти сироватки крові: малатдегідрогенази, лактатдегідрогенази, знижуючи в усіх випадках їх активність. Зміни динаміки дегідрогеназ крові були менш виражені в групах тварин, які одержували іоногенну ПАР АФС 9-6 КМ, ніж у групах тварин, що зазнавали впливу неіонної ПАР АФ 9-12. Висловлено припущення, що це пов'язано з кращим метаболізмом іонної ПАР у порівнянні з неіоногенною, яка менше включається в метаболізм і більше виступає як чужорідна речовина. Клітини крові реагують на неї більше, ніж на іоногенну. Доза 1/1000 не була діючою. Висновки: у результаті тривалого експерименту (45 діб) виявлено стійку стабілізацію інтегральних показників ферментного складу крові після хронічної дії похідних фенолу. Доведено, що низькі дози досліджуваних ксенобіотиків можуть активувати адаптивні стрес-реакції, які формують стійкість організму за їх хронічного впливу на 45-ту добу експерименту. Негативні зміни ферментних показників крові до 15-ї доби та стійка їх стабілізація до 30-ї доби й далі до 45-ї доби експерименту трактуються як алостатичний тип відповіді тваринного організму на довготривале введення ксенобіотиків.

• Наконечна Світлана Анатоліївна (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"