Присвячено роботу комплексному аналізові складнопідрядних умовних речень з погляду формально-граматичного, семантико-синтаксичного та комунікативного аспектів. Показано, що ці утворення є особливим видом складнопідрядних речень розчленованої структури з детермінантним (власне-детермінантним) типом підрядного синтаксичного зв'язку з притаманними їм засобами формальної організації та семантичним розгалуженням. Описано спеціалізовані та неспеціалізовані, традиційні і нові сполучники, а також сполучні комплекси, як найголовніші виразники підрядного зв'язку та маркери семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами аналізованих конструкцій. Окреслено тенденції та шляхи поповнення цих сполучних засобів. З'ясовано роль категорії модальності у формуванні складнопідрядних умовних речень та засоби її втілення. Обгрунтовано виокремлення центральної (власне-умовні конструкції) та периферійної (невласне-умовні конструкції) зон досліджуваних складних речень на грунті їх семантичної диференціації. Окреслено текстотвірний потенціал складнопідрядних конструкцій з підрядною кондиційною частиною та визначено частотність уживання кожного семантичного різновиду в українській прозі на трьох часових проміжках - у текстах XIX ст., XX ст. та XXI ст.

• Хилько Ірина Анатоліївна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"