Вперше на основі досліджень закономірності розпаду піроксилінових порохів і стадій перетворення дифеніламіну в процесі зберігання науково обгрунтовано критерій екологічної безпеки, що характеризує відсутність тринітропохідних дифеніламіну в складі порохів тривалого зберігання, використання якого надає можливість достовірно визначати рівень їх екологічної небезпеки. Вперше науково обгрунтовано та експериментально підтверджено, що критичне значення показника хімічної стійкості, яке характеризує тривалість життєвого циклу піроксилінових порохів, досягається в термін, що вдвічі перевищує чинні нормативи із гарантійного зберігання піроксилінових порохів, завдяки чому виникає можливість оптимального вибору методів їх вторинного використання під час утилізації з урахування еколого-економічних показників. Набули подальшого розвитку наукові засади дослідження механізмів старіння піроксилінових порохів на основі обгрунтування параметрів моніторингу станів екологічної безпеки на всіх стадіях життєвого циклу, а саме: експериментально доведено, що колір і щільність порохових елементів не можуть бути однозначними критеріями, за значенням яких можна достовірно визначати рівень екологічної безпеки піроксилінових порохів у процесі тривалого зберігання. Уточнено наукові дані щодо наслідків тривалого контакту порохових елементів з водним середовищем, а саме: встановлено, що за контакту пороху з водою відбувається вимивання дифеніламіну і N-нітрозо-ДФА, кількість вимитих компонентів стабілізатора хімічної стійкості зі складу пороху залежить від pH рідини, що дозволить враховувати вплив чинників середовища в процесі реалізації екологічно безпечного довготривалого зберігання порохів.

• Романько Тетяна Володимирівна (національна безпека)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"