Одним із найбільш поширених доброякісних гіперпроліферативних захворювань жіночих статевих органів є лейоміома матки, частота якої за даними різноманітних літературних джерел у жінок репродуктивного віку складає від 20 % до 40 %, а у разі проведення морфологічних досліджень макропрепаратів після гістерекгомій, виявляється значно частіше - до 75 - 85 %. В останні роки відмічено зростання частки молодих пацієнток із даною патологією. Тривалий час основним методом лікування даного захворювання була радикальна гістеректомія. В останні десятиліття досягненнями сучасної фармацевтичної промисловості та впровадженням нових технологій значимо розширилися можливості органозберігаючої терапії даного захворювання. Це призвело до зміни структури втручань та зростання питомої ваги таких операцій як консервативна міомектомія, емболізація маткових артерій, гістероскогочнарезекція субмукозного вузла. Дані втручання створили можливість усунути симптоми лейоміоми матки, зберігаючи при цьому шанси багатьом пацієнткам реалізувати свою фертильну функцію, але не виключили ризик та імовірність рецидиву та росту пухлини. Частота рецидивів після органозберігаючих операцій продовжує залишатися високою та складає, згідно даних різних досліджень від 2 % до 50 % випадків. Враховуючи вищевказане, залишаються актуальними питання профілактики виникнення рецидиву пухлини. Діагностичною програмою із використанням ендокринологічних, імунологічних, морфологічних досліджень встановлено, що у жінок із ізольованою лейоміомою матки значно частіше виявляється локальна дисгормонемія, запальні процеси геніталій, хронічний ендометрит, патологія рецепторного апарату тканин матки, а у разі поєднання лейоміоми матки із дисгормональною патологією молочної та щитовидної залози - центральна гіперпролактинемія, відносна або абсолютна гіперестрогенемія та підвищений рівень антитілоутворення. За данини літературних джерел, у разі наявності ізольованої лейоміоми матки рекомендована терапія, спрямована на корекцію локальних факторів: протизапальна терапія, локальна гормонотерапія, або емболізація маткових судин. У випадку поєднаної патології в першу чергу має проводитися корекція системних метаболічних порушень, а саме - антистресова терапія, системна гормонотерапія, імунокорекція, лікування супутньої соматичної патології, на фоні якої також допускається локальне застосування гормонів та органозберігаючих оперативних втручань. Таким чином, сучасна медицина володіє значимим арсеналом органозберігаючих, консервативних, оперативних, в тому числі малоінвазивних методик, широке впровадження яких надає змогу не тільки покращити "якість життя" таких пацієнтів, але і покращити показники фертильності та репродуктивного здоров'я жінки.

• Макарчук Оксана Михайлівна (медичні науки)
• Макарчук Оксана Миколаївна (філософські науки)
• Римарчук Маріяна Іванівна (медичні науки)
• Вакалюк Любомир Мирославович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"