Визначено суперечності в системі військової освіти, серед яких визначено суперечності зовнішнього та внутрішнього впливів: між концептуальними поглядами на розвиток військової освіти функціонуванням світових цивільних і військово-освітніх систем, між станом управління системою військової освіти і науковими поглядами на складові та сутність процесу управління, між існуючою мережею ВВНЗ і системним підходом до формування державного замовлення, між нормативними засадами інтеграції військової освіти з цивільною освітою, між матеріально-технічним, інформаційним забезпеченням навчальних центрів та сучасними вимогами й потребами до якості підготовки офіцерських кадрів. Серед чинників суперечностей внутрішнього впливу викладено наступні: недостатній рівень вимогливості до організації навчального процесу; критично низький рівень мотивації і активності складу на всіх рівнях навчально-виховної, методичної, наукової діяльності; відсутність системних засад у проектуванні та реалізації компетентнісної моделі війського фахівця; низька ефективність технологій навчання; невизначеність підходів до теоретичної та практичної підготовки; необ’єктивність оцінки рівня знань, умінь і навичок курсантів тощо. Наведено результати соціологічних досліджень ефективності функціонування ВВНЗ. Обгрунтовано напрями і шляхи її подальшого реформування в контексті пошуку раціональних підходів і рішень, а саме: підвищення рівня управління військовою освітою, забезпечення реального функціонування всіх видів підготовки персоналу; визначення переліку спеціальностей від тактичного до оперативно-стратегічного рівнів; зміна стратегії відбору кандидатів на навчання у ВВНЗ; перегляд підходів і принципів інтеграції військової освіти з цивільною; формування нового покоління моделей і змісту підготовки військових фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів і ланок управління; запровадження інноваційних технологій; інноваційна діяльність ВВНЗ; підвищення дієвості контрольно-діагностичних і моніторингових заходів з підготовки військових фахівців.

Определены противоречия внешнего и внутреннего характера в системе военного образования, в частности: между концептуальными взглядами на развитие военного образования и функционированием мировых гражданских и военно-образовательных систем, между состоянием управления системой военного образования и научными взглядами на составляющие и сущность процесса управления, между нормативными принципами интеграции военного образования с гражданским образованием, между материально-техническим, информационным обеспечением учебных центров и современными требованиями и потребностями в качестве подготовки офицерских кадров. Среди факторов противоречий внутреннего влияния изложены следующие: недостаточный уровень требовательности к организации учебного процесса; критически низкий уровень мотивации и активности состава на всех уровнях учебно-воспитательной, методической, научной деятельности; отсутствие системных принципов в проектировании и реализации компетентностной модели военного специалиста; низкая эффективность технологий обучения; неопределенность подходов к теоретической и практической подготовке; необъективность оценки уровня знаний, умений и навыков курсантов и т. п. Представлены результаты социологических исследований эффективности функционирования ВУЗ. Обоснованы направления и пути дальнейшего реформирования в контексте поиска рациональных подходов и решений: повышение уровня управления военным образованием, обеспечение реального функционирования всех видов подготовки персонала; определение перечня специальностей от тактического до оперативно-стратегического уровней; изменение стратегии отбора кандидатов на обучение в вуза; пересмотр подходов и принципов интеграции военного образования с гражданским; формирование нового поколения моделей и содержания подготовки военных специалистов всех образовательно-квалификационных уровней и звеньев управления; внедрение инновационных технологий; инновационная деятельность ВУЗ; повышение действенности контрольно-диагностических и мониторинговых мероприятий по подготовке военных специалистов.

The article shows that the process of military education system formation and development was accompanied by a number of disadvantages, which have been accumulated for years, particular by a consequence of the contradictions of different origin, measures on military educational sphere reformation were not marked by grounds, consistency and did not get result in a substantial improvement of higher military educational institutions activity as well as quality of military specialists training. The directions and ways of military education system further reformation, decision of its inherent contradictions, which should lead to a significant improvement of competence, officers professional training for the Armed forces of Ukraine are substantiated by the article authors.

• Приходько Юрій Іванович (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"