Вивчено соціокультурну динаміку візуальних практик. Досліджено спеціалізацію режиму бачення в полі війни та їх історичну динаміку в контексті генези чуттєвої культури людини. Адже з часів появи "проклятої частини" (Ж. Батай) війна стає першою історичною формою раціоналізації стосунків людини і накопичення її потенціалу в об'єктних формах. Відповідно bellatores (ті, що воюють) були елітарною стратою соціальної структури Премодерну. Форми організації війни цього періоду історії культури відповідають режиму "розширення руки" (П. Вірільо) від рукопашного бою до озброєння луком. Візуальні настанови воєнних дій в такій ситуації мають лише несамостійний, додатковий зміст, спрямований на інтенсифікацію інформаційного повідомлення. Лише виникнення вогнепальної зброї, що базується на технологічних розробках пороху та камери-обскури (обидві були відпрацьовані в алхімічних лабораторіях) надає можливість практикам війни отримати домінанту візуальної орієнтації. Виникнення вогнепальної зброї є критерієм закінчення військових практик премодерного типу: "великих переселень" кочівників і домінанти важко озброєної кінноти лицарів. Доведено, що становленню домінанти лінійної перспективи сприяло формування режиму бачення вогнепальної зброї, що передбачає опозицію гомогенного, математично вивіреного простору та чітко визначеної цілі. Режим бачення вогнепальної зброї майже на два століття випередив домінанту візуальної орієнтації "галактики Гутенберга", обгрунтованої М. Маклюеном. Динаміка інноваційних технологій Модерну відпрацьовує оптику війни від камери-обскури до об'єктиву кінокамери.

• Павлова Олена Юріївна (філософські науки)
• Славута Оксана Юріївна (1986–) (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"