У вітчизняній соціально-філософській традиції дотепер узвичаєний переважно лінійний підхід до членування суспільства. Проте наявні в глобалізованому світі соціальні взаємодії є досить рясногранними. Тому сучасний технологічний дискурс історії розгортається з огляду на увиразнення лінійного та нелінійного типів її розвитку. Гегелівський логоцентризм призвів до визнання узасадниченої розумом субстанційності історії та вмотивування цілісності історичного піднесення та його доцільності. У марксистському матеріалістичному розумінні історії остання постала пронизаним дійсним духом свободи неминучим прогресом людства. Отож, які б аргументи не наводили критики лінійного розвитку історії, концептуально цей підхід до її зображення залишається досить привабливим. Але в глобалізованому світі лінійний історичний поступ сприймається лише як одна з специфічних соціальних технологій розгортання техногенної цивілізації. Як наслідок, у сучасному технологічному дискурсі розвиток історії визначається не тільки з позицій техногенності, але й різними соціокультурними чинниками та процесами. Під цим оглядом соціальна технологія в одній площині постає діяльністю, в межах якої створюються нововведення і здійснюється своєрідне "управління розвитком" у його цивілізаційному спрямуванні. А в другій - зображається як соціокультурна сфера, особливості й еволюція якої зумовлюються різними глобальними чинниками: культурними схемами і картинами світу, соціальними інститутами, цінностями й інсталяціями сучасної особистості тощо. Такі погляди на соціальну технологію нині доведено до розгортання її істотних атестацій через виявлення і використання потенціалу соціальної системи, "людського ресурсу" відповідно до цілей та сенсу людського буття на базі методів, процедур, операцій, прийомів соціальної дії суб'єктів історичного процесу.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"