Внутрішньочерепні артеріальні аневризми належать до одного з провідних причинних факторів геморагічного інсульту. Прогнозування наслідків розриву аневризм залежить від тяжкості внутрішньочерепного крововиливу (ВЧКВ), а вибір оптимальної нейрохірургічної тактики їх виключення з кровообігу грунтується на оцінці локалізації та будови ураження. Мета роботи - вивчити особливості локалізації та будови мозкових артеріальних аневризм за різних видів ВЧКВ. Досліджено 329 хворих, яким виконувались операції ендоваскулярної емболізації спіралями мозкових аневризм після розриву. Нейровізуалізаційна оцінка характеру ВЧКВ здійснювалась за даними результатів комп'ютерної томографії, а локалізація і будова аневризм визначалась за результатами селективної церебральної ангіографії. Серед 326-ти хворих, включених до статистичного аналізу у 233-х випадках мав місце ізольований субарахноїдальний крововилив (САК), у 65-ти - вентрикулярна геморагія, у 12-ти спостереженнях було діагностовано формування внутрішньомозкової інсульт-гематоми, а 16-ти розривів аневризм спричиняли паренхіматозно-вентрикулярну геморагію. Переважна більшість аневризм з крововиливами розташовані на боковій стінці несучої артерії, які зазвичай займають латеральне положення по відношенню до середньої лінії, їх найбільший відсоток має середні розміри (від 5 до 15 мм), а шийку, величиною меншою ніж за 4 мм. Дисекційні аневризми мали дещо більший середній розмір, ніж мішковидні (12,2 проти 9,5мм p >> 0,05). Множинні аневризми не були виявлені у хворих з паренхіматозними і паренхіматозно-вентрикулярними крововиливами. Повторні розриви визначались з помітно вищою частотою у хворих з ускладненим перебігом захворювання, і їх найбільший відсоток був відмічений у разі формування внутрішньомозкових гематом - у 67,7 % і порівняно рідше за вентрикулярних і паренхіматозно-вентрикулярних крововиливах, відповідно у 35,4 та 37,5 % випадках. Не виявлено випадків ускладнених аневризмальних крововиливів з паренхіматозним компонентом (внутрішньомозкові гематоми або паренхіматозно-вентрикулярні геморагії), які були розташовані в задній черепній ямці (ЗЧЯ). В усіх визначених групах ВЧКВ переконливо простежується переважання локалізації аневризм на артеріях переднього півкільця Вілізієвого кола. Висновки: вивчено особливості будови і локалізації мозкових артеріальних аневризм, які характерні для певних видів ВЧКВ, і можуть мати прогностичне значення щодо тяжкості перебігу захворювання і його можливих наслідків. За урахування співвідношення розміру аневризми яка розірвалась, до величини шийки, у 71 - 75 % випадків визначалась сприятлива для ендоваскулярної емболізації спіралями будова уражень у разі різних видів ВЧКВ.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"