Уперше вивчено морфологічні зміни паренхіми єдиної нирки за експериментальної моделі гідронефрозу. Вперше проведено експериментальне дослідження та морфологічний аналіз визначення довжини ділянки сечоводу для пересадки, максимальна довжина якого може бути не більше 6 - 7 см. Вперше здійснено порівняльний морфологічний аналіз відновлення структури тканин єдиної нирки за відновлення прохідності сечоводу ділянкою тонкої кишки з пластикою сечоводу контрлатеральним сечоводом видаленої нирки, який виявив перевагу використання сечоводу як трансплантанту рентгенологічно та на мікроскопічному рівні. Результати дослідження суттєво доповнюють наукові положення про особливості структурної організації нирки та сечоводу у тварин у разі гідронефрозу та за його корекції різними способами. Одержані дані надають об’єктивну морфологічну та морфометричну характеристику структурної організації нирки та сечоводу після відновлення відтоку сечі різними способами та зміни гістологічної будови ниркової миски та сечоводу єдиної нирки.

• Лонський Костянтин Леонідович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"