Мета роботи - дослідити асоціацію експресії мікроРНК-137 у хворих на нейробластому з клінічними та біологічними характеристиками пухлини та зв'язок з виживаністю. У дослідженні застосовано методи: qRT-PCR, FISH. Аналіз рівнів експресії мікроРНК-137 в 61 зразку первинно діагностованої нейробластоми показав, що у хворих з відомими прогностичними факторами високого ризику, такими як ампліфікація онкогена MYCN, вік на момент виявлення захворювання, IV стадія захворювання і висока експресія MDM2, антагоніста p53 з онкогенними властивостями, рівень експресії мікроРНК-137 значно знижений. Незважаючи на те, що експресія мікроРНК-137 не є незалежним фактором ризику, її підвищення значною мірою пов'язане як з покращанням безрецидивної виживаності (5-річна: 50,4 % проти 12,2 %), так і загальної виживаності (5-річна: 46,9 % проти 19,1 %), що вказує на її потенційну роль як онкосупрессора у разі нейробластоми. Висновки: визначено, що мікроРНК-137 має потенційно важливу роль в розумінні біології нейробластоми. Показано, що експресія мікроРНК-137 може бути використана як біомаркер для стратифікації пацієнтів за групами ризику та клінічним перебігом нейробластоми.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"