Зауважено, що маніока залишок є побічним продуктом лігноцеллюлозних відходів виробництва етанолу на основі маніоки. Біоконверсія цих відходів в метан є одним зі способів, щоб вирішити проблему його утилізації. Біоконверсія лігноцеллюлозних відходів може бути підвищена за рахунок деградації лігніну (ДЛ) під дією твердого культивування стану (SSC) з Phanerochaete Chrysosporium. Вивчено вплив змісту вологи, концентрації вератрового спирту (ВС) і pH на ДЛ P. Chrysosporium у твердому маніока залишку. Результати показали, що ДЛ значно залежить від вологості та концентрації ВС. Оптимальні умови деградації лігніну значно залежить від вологості та концентрації ВС. Оптимальні умови ДЛ були за pH 4,5, змісту вологи 66 % і концентрації ВС 5,70 ммоль/кг. Протягом 14-ти днів культивування за цих оптимальних умов деградація лігніну в основному відбувалася протягом перших 6-ти днів і втрати лігніну були 28,36 ± 0,25 %. Мікроскопічні дослідження структури показали, що структура маніоки залишку була зруйнована. Ці дослідження допоможуть полегшити біоконверсію маніоки залишку метану в майбутньому застосуванні.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"