Розглянуто іпостасі музичного мотиву - емоційного впливу музики на героя - у творах В. Скотта і Ф. Достоєвського. У творчості обидвох авторів даний мотив несе романтичне навантаження, експлікує внутрішній характер героя, прогнозує майбутнє. Простежено запозичення та трансформацію музичного мотиву шотландського барда у ранній творчості російського письменника. Романи шотландського барда можна назвати джерелом натхнення російського письменника. Ф. Достоєвський на початку своєї літературної творчості сприймав музику з романтичної позиції, як було притаманно В. Скотту. Для російського писменника музика була вираженням особистих почуттів, переживань й в той же час чимось незмінно великим і глибоким. Порівнюючи приклади музичних мотивів у обох письменників, можна помітити багато загальних рис. У величезним кількості епізодів романів як Скотта, так й Достоєвського герої то наспівують улюблений музичний мотив, то грають на різних музичних інструментах (лютня, скрипка, фортепіано, дудочка), то слухають чийсь спів або гру. Трапляється, що який-небудь музичний мотив "звучить" в думках героя, переслідуючи його. Спів та гра на музичних інструментах складають невід'ємну якість характеру героїв обох письменників. Вальтерскоттовские персонажі співають, бо у них радісний настрій, внутрішня гармонія із зовнішнім світом, або, навпаки, піснею вони хочуть застерегти, або ж передбачити майбутнє. При цьому музичні мотиви, що проявляються в спадщині Скотта, незмінно трансформуються в творчості Достоєвського. Той факт, що вальтерскоттовские герої (Генрі Смит, Персі Шафтон, Люсі Эштон) та герої раннього Достоєвського (Неточка Незванова, скрипаль Єфімов, Олександра Михайлівна, Катерина Іванівна Мармеладова, Ордынов) пов'язані з певним музичним супроводом, слугує підтвердженням цієї трансформації мотиву.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"