У плазмі крові 74 жінок у постменопаузальному періоді з остеопорозом (ОП) та без нього визначали рівні остеоасоційованих гормонів, макроелементів, інтерлейкінів, циклічних нуклеотидів та активність лужної фосфатази (ЛФ). Мінеральну щільність кістки (МЩК) і метакарпальний індекс оцінювали за даними остеоденситометрії. За допомогою полімеразної ланцюгової реакції виявляли алельні поліморфізми T61968С та G3731A гена рецептора вітаміну D (VDR). Мажорний гомозиготний генотип (СС) поліморфізму T61968С траплявся в групі без ОП в 3,4 раза частіше (p(F) = 0,03), знижуючи ризик розвитку захворювання в 5,5 раза (OR = 0,18; CI = 0,04 - 0,88). Мінорний гомозиготний генотип (ТТ) спостерігався в 3,4 раза частіше (p(F) = 0,04) за наявності ОП, збільшуючи ризик розвитку захворювання в 5,4 раза (OR = 5,42; CI = 0,98 - 29,92). Обидва варіанти вірогідно впливали на рівні в крові тестостерону (ТС) (F = 3,54; p = 0,48 та F = 5,27; p = 0,015) й інтерлейкіну-1<$E beta> (F = 3,64; p = 0,04 та F = 2,37; p = 0,12), величину МЩК (F = 7,20; p = 0,0047 та F = 6,65; p = 0,0064). Мажорний гомозиготний генотип (АА) поліморфізму G3731A траплявся у жінок без ОП в 2,9 раза частіше (p(F) = 0,02), знижуючи ризик розвитку ОП в 5,3 раза (OR = 0,19; CI = 0,04 - 0,86); мінорний гомозиготний поліморфізм (GG) - у 5,4 раза частіше (p(F) = 0,04) за наявності ОП, збільшуючи ризик захворювання у 8 разів (OR = 8,00; CI = 0,88 - 72,70). Наявність генотипу (GG) асоційована зі збільшенням вмісту в крові паратгормону (F = 6,18; p = 0,0095), фосфору (F = 6,62; p = 0,0065), магнію (F = 5,44; p = 0,013), активності ЛФ (F = 13,85; p = 0,00014) і величини МЩК (F = 6,65; p = 0,0064) нням вмісту в крові прогестерону (F = 10,99; p = 0,0006), ТС (F = 5,27; p = 0,015) і кальцію (F = 8,55; p = 0,0022).

• Зябліцев Денис Сергійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"