Зазначено, що тютюнова залежність, яка на сьогодні визнана окремою нозологічною формою і представлена в МКХ-10 як психічний і поведінковий розлад, спричинений вживанням тютюну, становить серйозну медико-соціальну проблему у багатьох країнах світу, є однією з головних причин смертності та інвалідності населення, яким можна запобігти. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у XX ст. тютюнопаління стало причиною передчасної смерті 100 млн людей і у XXI ст. їх кількість зросте до 1 млрд (World Health Organization, 2008). За повідомленням Міністерства охорони здоров'я України з посиланням на Державний комітет статистики, станом на 2012 р. в Україні налічували близько 9 млн активних курців віком старших за 18 років, тобто - всього працездатного населення (Міністерство охорони здоров'я України, 2012). Більшість із них - потенційні чи реальні пацієнти пульмонологічного профілю, адже органи системи дихання в цих людей знаходяться в зоні найвищого ризику. Хоча, за статистикою, кількість курців в Україні протягом останніх років поступово зменшується завдяки широкому впровадженню антитютюнової кампанії, все ж таки проблема боротьби з цією пагубною звичкою, що несе в собі потенційно смертельний ризик, залишається вкрай актуальною. Загальновідомо, що єдиний спосіб захистити легені курця, зберегти здоров'я, подовжити життя та покращити його якість - це кинути палити. Але, на жаль, далеко не кожному вдається подолати тютюнову залежність. Так, близько половини тих, хто намагалися кинути палити без сторонньої допомоги, повертається до куріння протягом 1 тиж, і лише 5 % продовжують утримуватися від нього протягом одного року (Hughes J. R. et al., 2014). Усе це потребує негайного пошуку оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"