В огляді розглянуто історію виникнення та розвиток сучасного арсеналу методів лікування еректильної дисфункції: психосексуальної корекції, ЛОД-терапії, медикаментозної терапії іФДЕ-5, інтракавернозної терапії алпростадилом, хірургічної артеріалізації кавернозних тіл, фаллоімплантації. На підставі аналізу даних щодо ефективності, безпеки та затребуваності пацієнтами і фахівцями, рівня ранньої відмови від лікування роблять висновок, що жоден з розглянутих методів не відповідає потребам пацієнта певною мірою. На сьогодні існує велика потреба в технології, яка надасть змогу відновлювати структуру і функцію печеристої тканини. Ця технологія має розв'язати як проблему забезпечення максимально природної сексуальної активності пацієнта, так і проблему, пов'язану з відсутністю відгуку на фармакотерапію за незворотніх пошкоджень NO-продукуючих структур. Результати огляду свідчать, що клітинні та молекулярні методики мають оптимістичну перспективу застосування у пацієнтів з еректильною дисфункцією.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"