Виділено чотири культурно-історичні типи розвитку ідентичностей (бароковий, романтичний, модерний та постмодерний типи), а також парадигмальні типи розвитку ідентичності (масовий-елітарний, номадичний-доместичний, бароковий-класичний, таласократичний-телурократичний, раціональний-надраціональний (символічний)). Зауважено, що конкретний тип ідентичності виявляється у різних формах наративів, репрезентацій (різного антропологічного й онтологічного статусу репрезентації), а також різних сценаріях ритуалізації, в різних формах раціональності (міфологічній, науковій, символічній). Охарактеризовано основні наративні та репрезентативні форми національно-культурної слобожанської ідентичності. Доведено, що глобалізація сприяє фрагментизації та локалізації культурних ідентичностей. Застосовуючи методологію синергетики, можна говорити про культурну трансформацію сучасних ідентичностей. Культурна трансформація дозволяє окреслити нові філософсько-антропологічні параметри ідентичності (варіативність, індивідуалізованість, гнучкість, номадичність, товариськість, диктат візуального). Принципова варіативність культурної трансформації (за наявності обов’язкового антропологічного ядра ідентичності) дозволяє пристосуватися до культурного дорослішання людини у сучасних суспільствах. Цей процес культурного дорослішання через ідентифікацію та культурну трансформацію ідентичності розглянуто у діалектичному зв’язку з цивілізаційним розвитком, еволюціонуванням культур через глобалізацію. Здійснено філософсько-антропологічний аналіз культуротворчого значення феноменів козацтва, слобожанського бароко, утопічного панслов’янського міфу романтиків, "міста науковців" неопросвітників, пролетарської української культури та національного відродження пострадянського часу.

• Титар Олена Володимирівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"