Вперше досліджено еволюцію образної лексики драматичного театру України другої половини XX ст. Відображено широку панораму розвитку сценічного мистецтва в контексті тогочасних соціокультурних процесів, висвітлено риси творчої індивідуальності митців України різних поколінь. Розгляд театрального процесу сфокусовано на еволюції виражальних засобів та характері їхніх зв’язків в образній системі спектаклю, тобто розширенні діапазону сценічної лексики. Досліджено оновлення образної мови, послугуючись комплексним аналізом головної «художньої одиниці» театрального процесу — вистави. Проаналізовано постановки, позначені сучасною лексикою та створені за застарілими естетичними лекалами, а також вистави, де виникали конфліктні зіткнення художніх уподобань та потенціалів практиків театру. У цьому різноманітті явищ театрального буття акцентовано увагу на змінах принципів взаємодії творчого колективу вистави. Наголошено про співавторство режисерів і сценографів у процесі формування сценічної дії для пошуку ними новітнього художнього синтезу — магістральної лінії естетичних трансформацій театру 1950 - 1990-х рр.

• Фіалко Валерій Олексійович (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"