Сьогодні пошук нових кардіо- та нейропротекторів проводиться серед так званих "природних модуляторів", а саме нейроактивних стероїдних гормонів. Виявлення великої кількості естрогенових рецепторів у тканинах, які не є класичними мішенями естрогенів, причому в індивідів як жіночої, так і чоловічої статі, свідчить про те, що естрогени регулюють в організмі не тільки репродуктивні процеси. У зв'язку з цим перспективним напрямом є застосування як агоністів естрогенових рецепторів так званих селективних модуляторів естрогенових рецепторів (SERM). Мета дослідження - вивчення цитопротективної дії SERM за умов моделювання гіпоксії кардіоміоцитів in vitro. Експериментальну частину виконано на статевозрілих білих нелінійних щурах-самцях масою 190 - 230 г. Гіпоксію in vitro моделювали шляхом внесення в суспензію кардіоміоцитів роз'єднувача тканьового дихання - 1-метил-4-феніл-1,2,3,6-тетрагідропіридину (МФП) у концентрації 0,6 мкмоль/л. Час інкубації - 120 хв. Досліджувані препарати (тамоксифену цитрат та референс-препарат - естрадіолу валерат) в інкубаційне середовище вносили в концентрації 10<^>-7 моль/л. Кардіопротективні ефекти досліджуваних препаратів оцінено за їх здатністю впливати на енергетичний метаболізм; зменшувати явища оксидативного стресу. Внесення в інкубаційне середовище 0,6 мкмоль/л МФП призводило до каскаду патобіохімічних змін кардіоміоцитів, характерних для гіпоксичного пошкодження тканин. Так, на 120 хв МФП-індукованої гіпоксії було зареєстровано виражений енергодефіцит, який проявлявся дисбалансом умісту в клітинах макроергічних фосфатів, а саме, статистично вірогідно зменшувалися концентрації АТФ та АДФ на тлі збільшення концентрації АМФ. Паралельно з цим на 120 хв гіпоксії в кардіоміоцитах інтенсифікувалися процеси вільнорадикального окисненя, внаслідлк чого реєструвалося накопичення цито- та геномотоксичних маркерів окисного стресу - нітротирозину та гомоцистеїну. Внесення до суспензій кардіоміоцитів з моделлю гіпоксії in vitro тамоксифену (10<^>-7 моль/л) та естрадіолу (10<^>-7 моль/л) призводило до певного обмеження оксидативного стресу, що проявлялося в статистично вірогідному зменшенні концентрації як нітротирозину, так і гомоцистеїну. Дія досліджуваних препаратів була односпрямованою, однак різного ступеня. Так, тамоксифен більш ефективно ніж естрадіол впливав на вміст гомоцистеїну, зменшуючи його концентрацію на 76 та 65 % відповідно. Зменшення НТЗ у суспензії кардіоміоцитів з внесенням тамоксифену та естрадіолу в середньому складало 50 %. За рахунок високої антиоксидантної активності досліджувані препарати покращували енергообмін клітини, збільшуючи вміст у суспензії кардіоміоцитів АТФ, АДФ та зменшуючи вміст АМФ. Встановлені цитопротективні ефекти тамоксифену цитрату та естрадіолу валерату є експериментальним обгрунтуванням актуальності та перспективності подальших досліджень у цьому напрямі.

• Павлов Сергій Володимирович (технічні науки)
• Павлов Сергій Васильович (медичні науки)
• Павлов Семен Вікторович (технічні науки)
• Павлов Сергій Валентинович (географічні науки)
• Павлов Станіслав В'ячеславович (юридичні науки)
• Левченко Катерина Віталіївна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"