У дослідження EPHES було включено 60 пацієнтів з АГ віком старше від 30 років: перша група - 30 пацієнтів без ІХС, друга - 30 пацієнтів, які мали ІХС. Усім пацієнтам у день рандомізації призначали ФК периндоприл/амлодипін у початковій дозі 5/5 мг один раз на добу. За необхідності (АТ >> 140/90 мм рт.ст.) дози компонентів ФК збільшували поступово кожні 2 тиж до 10/10 мг, а після 6-ти тиж лікування додавався індапамід 1,5 мг. 66,7 та 96,7 % пацієнтів в першій та другій групах відповідно одержували бета-адреноблокатори. Усім пацієнтам проводили: вимірювання маси тіла та зросту, офісних рівнів систолічного АТ (САТ), діастолічного АТ (ДАТ) та частоти серцевих скорочень (ЧСС), добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі в артеріях еластичного (ШППХе) та м'язового типів, центрального САТ, стандартизованого до ЧСС 75 уд/хв індексу аугментації (Аіх75), біохімічне дослідження крові, електрокардіографію, ехокардіографію з допплерографією, вимірювання гомілково-плечового індексу, визначення товщини комплексу інтима-медіа (ТКІМ). Встановлено, що призначена терапія на основі ФК периндоприл/амлодипін незалежно від наявності або відсутності ІХС ефективно (до цільових рівнів) та безпечно знижувала офісний, середньодобовий, денний, нічний та центральний АТ. При цьому достовірно зменшувалися початково підвищені денна та нічна варіабельність АТ, величина ранкового підйому САТ та частка пацієнтів з добовим профілем АТ типу "нон-дипер", проте ці показники залишалися достовірно більшими у пацієнтів з ІХС на всіх етапах лікування. Хворі з ІХС та без неї не відрізнялися за початковою величиною Аіх75, і на фоні призначеної терапії спостерігалося достовірне зменшення цього показника в обох групах, проте у хворих з ІХС це зменшення Аіх75 було достовірно меншим, ніж у групі без ІХС, що, імовірно, було пов'язано з більш частим застосуванням бета-блокаторів. Ефективне щодо зниження АТ лікування призводило в обох групах до достовірного зменшення ураження органів-мішеней і покращання пружно-еластичних властивостей аорти та діастолічної функції лівого шлуночка, зменшення рівня альбумінурії, гіпертрофії лівого шлуночка та розміру лівого передсердя. Ступінь зниження ШППХе був достовірно (Р << 0,005) меншим у пацієнтів без ІХС, ніж у групі з ІХС - 2,5 +- 0,2 м/с проти 4,4 +- 0,5 м/с. Окрім того, незважаючи на однаковий ступінь зменшення індексу маси міокарда лівого шлуночка, покращання діастолічної функції лівого шлуночка (збільшення E/A та зменшення E/E') у групі хворих з ІХС було більшим - на 64,4 та 54,1 % проти 39,8 та 23,2 % відповідно (Р << 0,05 для обох показників). Максимальна величина ТКІМ достовірно зменшилася лише в пацієнтів з ІХС. Терапія не призводила до достовірних змін біохімічних показників та добре переносилася хворими і побічні явища зареєстровано у двох (6,5 %) в групі без ІХС та у трьох (10 %) у групі з ІХС (Р = НД між групами). Групи достовірно не відрізнялися за динамікою скарг, і серед пацієнтів з ІХС, які мали стенокардію на початку дослідження, значно зменшилася кількість приступів стенокардії за тиждень - з 2,5 +- 0,4 до 1,2 +- 0,2 (Р << 0,01). Висновки: лікування АГ на основі ФК периндоприл/амлодипін було ефективним щодо зниження АТ та регресу ураження органів-мішеней незалежно від наявності ІХС.

• Радченко Ганна Дмитрівна (медичні науки)
• Торбас Олександр Олександрович (юридичні науки)
• Торбас Олена Олександрівна (медичні науки)
• Кушнір Світлана Миколаївна (медичні науки)
• Кушнір Сергій Миколайович (юридичні науки)
• Яринкіна Олена Анатоліївна (медичні науки)
• Поташев Сергій Вікторович (медичні науки)
• Сіренко Юрій Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"