Розглянуто тему походження, характеру та місії сучасної культурної спадщини. Спадщина є важливим джерелом для інших сфер - культури, політики, економіки. Чи може вона бути тільки джерелом? Спробуємо довести, що не тільки. Ставиться питання - чи може культура, політика чи націоналізм у сучасну епоху існувати без спадщини? Націоналізм появився з сучасною людиною й оволодів усією його сутністю - розумом, почуттями, духом. Він є головною ідеологією сучасності. Створення епохи - культурна/історична пам'ять, наука, історія, спадщина нації - якщо не всією своєю цілісністю, то хоча б значною мірою також перетворились на його прислугу. Втім для існування націоналізму необхідне минуле. Оскільки сучасне суспільство має два шляхи в минуле - історію (наука, яка відкриває чи створює минуле) і спадщина (об'єкти, які перебуваючи в сучасності є минулим), тому спадщина для націоналізму є дуже важливою. Тим самим історія та спадщина є найважливішими джерелами заснування нації. У цьому разі спадщина виконує не тільки легітимізації, але і функцію конструювання та єднання суспільства. Історія взаємодії націоналізму та спадщини продовжується вже два століття. Ця спільна історія розпочалась з духу народу. Для самовираження духу народу спадщина була життєво важливою. Дух народу так і залишився би тільки філософією, якщо б його десь не можна було б втілити. Найчастіше він втілюється саме в спадщині. Такий гармонійний симбіоз між націоналізмом і спадщиною розвивався до четвертої декади ХХ ст. Після цього симбіоз націоналізму розвивається і далі, але дещо помірковано.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"