Актуалізовано роль управління в процесі впровадження концепції сталого розвитку в усіх галузях життєдіяльності суспільства. Доведено, що суспільні кризи, тобто диспропорції (дисбаланси, дисгармонії) системи сталого розвитку, - це проблеми виключно управління. Обгрунтовано необхідність звернення до філософського інструментарію для вирішення проблем, пов'язаних із управлінням за умов сталого розвитку. Це визначається, зокрема, універсальним характером філософії та спрямуванням на розвиток повноцінної особистості і розвиток суспільних відносин, на підставі відтворення її основних законів і принципів діалектики. На прикладі сучасних геополітичних та економічних криз обгрунтовано необхідність розробки та впровадження цілеспрямованої, продуманої управлінської політики, відсутність якої на даний час призводить до формування "суб'єкт-об'єктних" відносин, де суб'єктом можуть виступати "загарбники" наднаціонального рівня. Розглядаючи управління як процес реалізації владних відносин, зазначено щодо особливостей примусу, спонукання та переконання як найбільш розповсюджених у світі методах, на яких базується управління. Зроблено висновок, що оптимальним методом управління, який можна використовувати для впровадження концепції сталого розвитку, є переконання. Обгрунтовано роль освіти як одного із чинників становлення "суб'єкт-суб'єктних" відносин, а також як концентрованої форми духовності, соціалізації та джерела формування суб'єктності як основи ефективного управління.

• Нерсесян Геннадій Арзуйович (філософські науки)
• Іщенко Анна Миколаївна (соціологічні науки)
• Іщенко Анастасія Миколаївна (педагогічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"