Доведено, що книжкова культура є одним із засобів пізнання механізму модернізації суспільства, й її вивчення уможливлює оцінку утягнутості населення у цей процес. З’ясовано, що державна політика, спрямована на поширення єдиного канону книжкової культури, сприяла формуванню спільного інформаційного простору суспільства, за умов якого гомогенізується соціальна організація спільноти, нівелюються соціальні, етнічні та гендерні відмінності, формується нова уніфікована ідентичність. Показано, що завдяки діяльності громадськості поширюються різні канони книжкової культури, що сприяє виникненню локальних інформаційних просторів, за рахунок яких йде подальше зростання індивідуалізму, ідеологічної та культурної диференціації, професіоналізації населення. Охарактеризовано нормативно-правовий та соціокультурний контекст розвитку книжкової культури регіону: продемонстровано, як держава регламентувала книжковий простір, окреслено динаміку зростання потенційної читацької аудиторії, визначено рівень річного бюджету сім’ї з трьох осіб, який дозволяв за необхідності купувати книги, встановлено приблизний обсяг потенційної клієнтури книгарень та платних бібліотек, тобто тих, хто здатний самостійно формувати та задовольняти свої книжкові інтереси.

• Кароєва Тетяна Робертівна (соціальні комунікації)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"