Мета дослідження - визначити можливі шляхи розбалансування показників метаболізму в сироватці крові щурів і природної детоксикації за дії нових похідних 4-тіазолідинонів із антинеопластичною активністю. У дослідженні використовували білих нелінійних статевозрілих самців лабораторних щурів масою 200 - 220 г, які перебували в стаціонарному віварії з відповідним режимом освітлення і температури на типовому харчовому раціоні. Похідні 4-тіазолідинону (сполуки ID 3288, ID 3833, ID 3882) синтезовано на кафедрі фармацевтичної, органічної та біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Хімічні назви досліджуваних похідних: ID 3288 - 5-бромо-3-{2-[5-(4-метоксифеніл)-3-феніл-4,5-дигідропіразол-1-іл]-4-оксо- 4,5-дигідро-1,3-тіазол-5-іліден}-2,3-дигідро-1H-індол-2-он, ID 3833 - 5-бромо-3-{2-[5-(4-метоксифеніл)-3-нафтален-2-іл-4,5-дигідропіразол-1- іл]-4-оксо-4,5-дигідро-1,3-тіазол-5-іліден}-2,3-дигідро-1H-індол-2-он, ID 3882 - 3-{2-[5-(4-метоксифеніл)-3-нафтален-2-іл-4,5-дигідропіразол-1- іл]-4-оксо-4,5-дигідро-1,3-тіазол-5-іліден}-2,3-дигідро-1H-індол-2-он. Структуру новосинтезованих похідних підтверджено за допомогою методів елементного аналізу і спектроскопії (1H-NMR,13C-NMR and LCMS). Досліди in vivo проводили на інтактних щурах, яким щоденно протягом 20 діб уводили сполуки ID 3882, ID 3288 і ID 3833. Використано 5 груп тварин по 20 щурів у кожній: 1-ша - контрольна (інтакт ні тварини); 2-га - щури, яким уводили доксорубіцин; 3-тя, 4-та і 5-та - тварини, яким уводили ID 3288, ID 3882 чи ID 3833 відповідно. Потенційні протипухлинні препарати вводили тваринам щоденно, натще, доочеревинно. Дослід тривав 10 діб для щурів, яким уводили доксорубіцин, і 20 діб для щурів, які одержували синтетичні протипухлинні сполуки. Доксорубіцин уводили щурам починаючи з дози 5,5 мг/кг, ID 3882 - з дози 10,7 мг/кг, ID 3288 - з дози 24,3 мг/кг, ID 3833 - з дози 10,7 мг/кг, послідовно збільшуючи дозу в 1,5 разу через кожні 4 доби для досягнення ефекту кумуляції. Початкова доза становила 10 % максимальної введеної дози препарату в дослідах із визначення ЛД50. На підставі проведеного аналізу зазначено, що принциповим кроком у розробці нових ліків для протипухлинної терапії є визначення окиснювально-відновного балансу й інтенсивності ВРО на клітинному і системному рівнях. Ці показники можуть слугувати важливими біомаркерами для оцінки ефективності й токсичності традиційних та інноваційних протипухлинних препаратів. АФК відіграють на клітинному рівні багатофункціональну роль, діючи як цитотоксичні чинники і як сигнальні вторинні посередники, що беруть участь у регуляції проліферації клітин. Протипухлинна терапія має бути спрямована на залучення АФК і тонко регулювати їх баланс, щоб, з одного боку, знищити пухлинні, а з іншого зберегти здорові клітини.

• Кобилінська Леся Іванівна (медичні науки)
• Лесик Роман Богданович (фармацевтичні науки)
• Стойка Ростислав Стефанович (1950–) (біологічні науки)
• Зіменковський Борис Семенович (1940–) (фармацевтичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"