Мета роботи - встановити роль комбінації поліморфних варіантів генів PRSS1 (rs 111033565), CFTR (rs 113993960) та IL-4 (rs 2243250) та їх міжгенної взаємодії у виникненні набрякового панкреатиту. Генетичні дослідження виконано 123 хворим на набряковий панкреатит. Молекулярно-генетичне дослідження передбачало визначення поліморфізму генів IL-4 (C-590T), PRSS1 (R122H) і CFTR (delF508) за методом полімеразної ланцюгової реакції з використанням олігонуклеотидних праймерів фірми Metabion (Німеччина). Для вивчення міжгенної взаємодії досліджуваних генів і побудови моделі її впливу на появу набрякового панкреатиту у вибірці обстежених осіб використано метод мультифакторної просторової редукції (Multifactory Dimension Reduction) із розрахунком потенціалів предикції. Відтворюваність однофакторної моделі за участю гена PRSS1 становила 100 % (10/10), однак пермутаційний тест не підтвердив її значущості і довів недостатньо високу точність. Ризик появи набрякового панкреатиту доведено за допомогою дво- та трикомпонентної моделі (CFTR, IL-4 та CFTR, PRSS1, IL-4) із відтворюваністю 90 і 100% (відношенняшансів (ВШ) 19,76; p << 0,001 і ВШ 5,77; p = 0,045 відповідно) і високою точністю передбачення ризику появи набрякового панкреатиту (93,3 і 83,62 %). Такий ризик підтвердили для однокомпонентної моделі (із геном IL-4) для гострого і загострення хронічного панкреатиту (ВШ 9,09; p = 0,009 і ВШ 48,0; p << 0,001 відповідно), алкогольного та біліарного генезу (ВШ 56,0; p << 0,001 і ВШ 68,0; p << 0,001 відповідно). Дієвими виявилися моделі, які включали гени CFTR, PRSS1, IL-4 для прогнозу загострення хронічного панкреатиту (ВШ 4,12; p = 0,048), алкогольного та біліарного панкреатиту (ВШ 5,20; p << 0,05 і ВШ 18,33; p << 0,001 відповідно) із точністю моделей 88,93, 79,0 і 49,26 %. Тестувальна крос-перевірна здатність (Cross-validation Testing T-statistic (CV-ТТ)) була значущо найвищою для прогнозу біліарного панкреатиту для трикомпонентної моделі (CFTR, PRSS1, IL-4) (CV-TT - 11,32; p << 0,001) і для прогнозу гострого панкреатиту за однокомпонентною моделлю щодо гена IL-4 (CV-TT - 9,24; p = 0,009). Висновки: класифікаційна здатність створених моделей ген-генної взаємодії за високої відтворюваності (90 та 100 %) підтвердила значущість однофакторної моделі за участю ТТ-генотипу гена IL-4: за гострого панкреатиту, загострення хронічного, алкогольного і біліарного панкреатиту із точністю 70,68, 57,14, 70,71 і 50,71 % та CV-TT - 9,24, 7,99, 7,21 і 8,51 відповідно. Міжлокусна взаємодія за всіх видів панкреатиту характеризується вираженим незалежним ген-генним зв'язком (від -21,65 до -12,55 %) із найвищим рівнем ентропії, притаманним для гена IL-4 (26,41 % - за гострого панкреатиту, 54,60 % - за загострення хронічного, 59,35 % - за алкогольного панкреатиту, 41,81 % - за біліарного).

• Іващук Сергій Іванович (медичні науки)
• Сидорчук Лариса Петрівна (1972–) (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"