Мета – дослідження терапевтичних ефектів генної терапії цукрового діабету 1-го типу за рахунок введення експериментальним тваринам рекомбінантних молекул ДНК, що містять цільовий ген препроінсуліну людини (ДНК-ЦГППІЛ). Досліджено ефект введення ДНК-ЦГППІЛ у паренхіму печінки мишей і щурів із різною тривалістю стрептозотоциніндукованого діабету (СТД) – два та п'ять тижнів. Глюкозу у крові визначали глюкозооксидазним методом. Визначення інсуліну та С-пептиду в сироватці крові проводили імуноферментним методом. Дослідження ефекту введення різних концентрацій препаратів ДНК-ЦГППІЛ у паренхіму печінки щурів (25 - 60 мкг) і мишей (10 - 15 мкг) дозволили визначити оптимальні дози ДНК, які забезпечують суттєве та тривале (понад два місяці) зниження гіперглікемії у діабетичних тварин. Зниження глікемії у мишей зафіксовано через два тижні після одноразової ін’єкції ДНК-ЦГППІЛ, що тривало 5 - 9 тижнів. Найбільш виражене зниження глікемії після одноразового ін’єкційного введення ДНК-ЦГППІЛ мало місце у щурів із нетривалим (два тижні) СТД і нижчою вихідною глікемією. Експерименти на інтактних щурах свідчать про триваліше зниження рівня глюкози у крові після одноразового введення гена препроінсуліну (52 тижні). Ін’єкційне введення ДНК-ЦГППІЛ щурам із СТД (два тижні) сприяє появі в крові тварин значущих рівнів інсуліну людини в певні терміни після одноразової процедури генної терапії. Виявлено високу позитивну кореляцію між показниками інсуліну людини та С-пептиду в сироватці крові щурів із СТД у різні терміни після введення ДНК-ЦГППІЛ. Висновки: за результатами дослідження умов ефективної експресії гена препроінсуліну у мишей і щурів показано, що вираженість і тривалість зниження глікемії залежить від терміну стрептозотоциніндукованого діабету, вихідної глікемії у діабетичних тварин і концентрації ДНК у трансфекційному препараті.

Цель – изучение терапевтических эффектов генной терапии сахарного диабета 1-го типа за счет введения экспериментальным животным рекомбинантных молекул ДНК, содержащих целевой ген препроинсулина человека (ДНК-ЦГППИЧ). Исследован эффект введенияДНК-ЦГППИЧ в паренхиму печени мышей и крыс с разной продолжительностью стрептозотоцининдуцированного диабета (СТД) – две и пять недель. Глюкозу в крови определяли глюкозооксидазным методом. Определение инсулина и С-пептида в сыворотке крови проводили иммуноферментным методом. Исследования эффекта введения различных концентраций препаратов ДНК-ЦГППИЧ в паренхиму печени крыс (25 - 60 мкг) и мышей (10 - 15 мкг) позволили определить оптимальные дозы ДНК, которые приводят к существенному и продолжительному (более двух месяцев) снижению гипергликемии у диабетических животных. Снижение гликемии у мышей зафиксировано через две недели после однократной инъекции ДНК-ЦГППИЧ, и оно сохранялось 5 - 9 недель. Наиболее выраженное снижение гликемии после однократного инъекционного введения ДНК-ЦГППИЧ установлено у крыс с непродолжительным (две недели) СТД и более низкой исходной гликемией. Опыты на интактных крысах свидетельствуют о более длительном снижении уровня глюкозы в крови после однократного введения гена препроинсулина (52 недели). Инъекционное введение ДНК-ЦГППИЧ крысам с двухнедельным СТД приводит к появлению в крови животных значимых уровней инсулина человека в определенные сроки после однократной процедуры генной терапии. Выявлена высокая позитивная корреляция между показателями инсулина человека и С-пептида в сыворотке крови крыс с СТД в различные сроки после введения ДНК-ЦГППИЧ. Выводы: при исследовании условий эффективной экспрессии гена препроинсулина у мышей и крыс показано, что выраженность и продолжительность снижения уровня гликемии зависит от срока диабета, исходной гликемии у животных с СТД и концентрации ДНК в трансфекционном препарате.

Aim is to study the therapeutic effects of gene therapy for type 1 diabetes mellitus by the administration of recombinant DNA molecules containing the target gene of human preproinsulin (DNA-TGHPPI) to experimental animals. Methods. The effect of administration of recombinant DNA molecules containing the target gene of human preproinsulin (DNA-TGHPPI) into the liver parenchyma of C57BL/6j mice and Wistar rats with different duration (two and five weeks) of streptozotocin-induced diabetes (STD) was studied. Blood glucose was tested using glucose oxidase method, serum insulin and C-peptide – by immunoenzymic method. Results. The studies of the effect of administration of different concentrations of DNA-TGHPPI into rats (25 to 60 mcg) and mice (10 to 15 mcg) liver parenchyma allowed to determine the optimal doses of DNA that led to a significant and prolonged (more than two months) decrease in hyperglycemia of diabetic animals. A decrease in glycemia in mice was noted two weeks after a single injection of DNA-TSHPPI, and this decrease lasted 5 - 9 weeks. The most marked decrease in glycemia after a single DNA-TGHPPI injection was established in rats with a short (two weeks) STD and lower baseline glycemia. Experiments on intact rats suggest a more prolonged decrease in blood glucose after a single injection of preproinsulin gene (for 52 weeks). The administration of DNA-TSHPPI to rats with two-weeks STD results in the appearance of significant levels of human insulin in the animal blood within a specified time after a single procedure of gene therapy. A strong positive correlation was found between the indicators of human insulin and C-peptide levels in blood serum of rats with STD at different periods after DNA-TSHPPI administration. Conclusions. A study of the conditions of effective expression of preproinsulin gene in C57BL/6j mice and Wistar rats shows that expression and duration of the decrease in glycemia depend on streptozotocin diabetes duration, baseline glycemia in animals with STD and DNA concentration in transfection preparation.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Тронько Микола Дмитрович (1944–) (медичні науки)
• Калинська Леся Михайлівна (філологічні науки)
• Калинська Людмила Миколаївна (медичні науки)
• Ковзун Олена Ігорівна (1968–) (медичні науки)
• Кордюм Віталій Арнольдович (1931–) (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"