Досліджено особливості тлумачення терміну "природа" ("<$Ephi upsilon sigma i zeta>") в давньогрецькому світогляді та еспліковано вплив натурфілософських уявлень на еволюцію гендерних відносин античного періоду. Спростовано наявну у сучасному інтелектуальному дискурсі думку про те, що концепт "за природою" є концептуальною передумовою утвердження гендерної нерівності. На цьому тлі показано, що утвердження гендерної рівності та нерівності зумовлене пануючим у суспільному світогляді метанаративом та особливостями парадигмального тлумачення концепту "за природою" (або "природа"). Так, коли природа розглядається у фізіологічному або емпіричному змісті, вона утверджує закономірність гендерної нерівності. Теж може проявлятися у випадках догматизації та міфологізації емпіризму, який проявляється на світоглядному рівні у вигляді метанаративу. Натомість, коли поняття "природа" набуває метафізичного змісту і проглядається у вигляді своєрідної потенції, що актуалізується за наявності сприятливих умов, формуються передумови утвердження гендерної рівності. Розглянувши запропоновані в давньогрецькій філософії підходи до гендерної взаємодії, як своєрідні стереотипи, зроблено висновок, що розвиток гендерних відносин в конкретно-історичному вимірі був зумовлений своєрідністю пануючого наративу буття та світопорядку.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"