Розглянуто правомірність звинувачень окремих русинських організацій на адресу української влади в порушенні їх прав і міжнародних зобов'язань України. Проаналізовано нормативно-правові акти України щодо гарантій прав національних меншин та окремих громадян у частині задоволення їх національно-культурних потреб. Доведено, що Конституція та інші законодавчі акти України забороняють будь-яку дискримінацію за національною ознакою та гарантують усім громадянам рівні права, у тому числі й для задоволення своїх національних та культурних потреб. Встановлено, що русинська мова не була включена до переліку мов, на які поширюються положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин під час її ратифікації Україною, тож, відповідно, міжнародних зобов'язань щодо русинів після її ратифікації не виникло. Хоча, водночас, визнала окремішність русинів законом "Про засади державної мовної політики". Обгрунтовано висновок про те, що апелюючи про необхідність ухвалення на рівні держави окремого нормативного акта щодо русинів, активісти русинського руху фактично вимагають надання їм певних привілеїв, що суперечить як міжнародному праву, так і ст. 24 Конституції України та іншим законодавчим актам нашої держави. Загалом звинувачення на адресу держави щодо порушення прав русинів не відповідають дійсності.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Мищак Іван Миколайович (1976–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"