Досліджено концепцію німецького "світового театру" як ідейно-художнього феномену, що обіймає якість вираження та драматургії німецької опери другої половини XX - початку XXI ст. - на матеріалі опер Б. А. Ціммермана, А. Раймана, И. Відмана та ін. Німецький світовий театр утворює закономірне і, одночасно, парадоксальне явище світової культури. Національна ідея, як дещо "всеосяжне", як закарбування еклектики "світової імперії", з якою об’єктивно пов’язана історія європейських і неєвропейських народів, - все це утворює актуалізовані у XX ст. явища культури та художнього світу. У другій половині XX ст. опера транспонується із вагнерівського наскрізного дійства в зручні для широкого слухача номерні структури і, відсуваючи сутність симфонізму, у Х. В. Хенце, на інтермедії. Тенденцію, яка намітилася щодо "побутовизму" сюжету опери, що зберігає міфологенну всеосяжність, спостерігається в несподівано різкому парадоксальному вираженні у Циммермана, твори якого симптоматично склалися на грані авангарду/поставангарду. Німецький світовий театр А. Раймана зміщується до домінування світового на рівні сюжетно-образних позицій, тоді як німецьке визначається стилістикою речитативних і декламаційних наповнень, показових для оперної поствагнерівської традиції. Творчість Й. Відмана демонструє зживання ідей німецького світового театру як антитези вагнерівського ентузіастичного пафосу піднесення німецького світу. Опери Й. Відмана фіксують межі німецького світового театру й апробованої класикою "літературної опери".

• Кириченко Аліна Дмитрівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"