Висвітлено шляхи перетворення християнського вчення про істину в імператив наявності та досяжності істини, що став наріжним каменем наукової раціональності Нового часу. Проаналізовано походження вказаної аксіоматики на основі вивчення праць авторів перших програм науки Нового часу - Коперника, Кеплера, Декарта і Ньютона, що дозволило встановити її джерело - побудову схоластичної теології XIII - XIV ст. Визначено, що християнські теологи, як і перші вчені, були впевнені в наявності та відкритості істини через світоглядні переконання, що мали християнську природу та сходили до догматичного вчення про істину. Проаналізовано християнські джерела та проведено історичну реконструкцію процесу становлення християнської догматики. Наголошено, що ядро християнського вчення про істину створюють віра в Бога як джерела Абсолютної Істини та Церкву, що володіє всією повнотою Істини, від імені якої виступає колегіальний представницький орган - собор легітимних представників окремих церков, який на основі принципу конциліарності (колегіальності) стверджує «емпіричні» формули небесної Істини - догмати, які "конкретизують" істину Одкровення. Зроблено висновок, що світоглядний рівень наукового знання спирається на християнські аксіоми, а теоретичні побудови та факти є конкретизацією онтологічних аксіом.

• Єрошенко Тетяна Вікторівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"