Вперше у вітчизняному релігієзнавстві на основі системно-аналітичного підходу розкрито специфіку української протестантської наративної теології й особливості використання наративних джерел у дискурсі сучасного українського протестантизму. Виявлено антропологічний зміст сучасної протестантської теології, яка, в дусі постмодерністських інтенцій, постає відкритою до особистості, та доведено, що основним наративними джерелами для українського протестантизму є Біблія як головне нормативне джерело, а також вітчизняна протестантська традиція як додаткове. Наявний у сучасному протестантському дискурсі пошук нових наративних стратегій зумовлений визнанням неефективності усіх традиційних і новаторських методів проповіді. За цих умов відбувається зміна спрямованості зацікавлень із нових технологій донесення Євангелія до суспільства на оздоровлення самих церков шляхом нової Реформації. Уточнено сутність наративу, який постає як специфічний спосіб конструювання й усвідомлення реальності та доведено, що гостра критика модерного способу мислення у сучасному протестантському дискурсі, все ж не надає можливості говорити про докорінну зміну його методологічних засад, а виявляється лише у зміні світоглядних інтенцій наративу. Встановлено, що концепції партнерства церкви та суспільства в сучасному українському протестантському богослов'і є частиною ліберальної теології звільнення, яка має наративний характер і відстоює особливі цінності європейського й українського християнства.

• Ставрояні Сергій Сергійович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"