У зв'язку з глобальними змінами гендерних ролей ідеї гендерного виховання поступово проникають у навчальні заклади. Втім, незважаючи на статеві відповідно до державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Потрібно вивчити гендерні підходи до організації навчально-виховного процесу, впровадження яких сприяє повноцінній самореалізації учнів у навчальному закладі. Мета дослідження - узагальнення даних про основні гендерні відмінності, які потрібно враховувати в процесі фізичного виховання учнівської молоді. Аналіз літературних джерел із питань гендерного виховання учнів різного віку засвідчив, що існує стійкий гендерний дисбаланс у відвідуванні занять руховою активністю в позаурочний час і відмінності в самооцінці власних фізичних можливостей. Дівчата та хлопчики, починаючи з середнього шкільного віку, мають різні спортивні вподобання та мотиви відвідування уроків фізичної культури. Уточнено, що гендерний підхід до фізичної культури - це процес фізичного виховання учнівської молоді з урахуванням рухових уподобань і мотиваційних установок учнів залежно від статі з метою більш повного задоволення їх потреб. Молодші школярі, незалежно від статі, схильні до спонтанної ігрової діяльності, а головними мотивами занять є прагнення отримати хороші оцінки. Починаючи з середнього шкільного віку, хлопчикам подобаються одноборства та ігрові види спорту, а дівчатам - оздоровчі види фітнесу. У хлопчиків та юнаків у структурі мотивації до відвідування уроків переважає мотив підвищення фізичної підготовленості, а в дівчат - бажання зменшити масу тіла та покращити статуру. Систематизовані дані щодо рухових пріоритетів і мотиваційних установок до відвідування уроків фізичної культури учнівської молоді залежно від віку та статі потрібно враховувати під час організації процесу їх фізичного виховання.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"