Мета роботи - порівняти вплив різних доз радіоактивного випромінювання в різний період часу після його дії на утворення gamma-H2AX гістонів у учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та у людей, які виконують роботи в зоні високого радіаційного ризику. Експресію гістону gamma-H2AX у лімфоцитах периферичної крові 68 пацієнтів, 33 особи, які працюють на проекті "Укриття", після радіаційного опромінення в професійних лімітах та 35 ліквідаторів, опромінених 24 - 27 років тому, досліджували за допомогою методу проточної цитофлуориметрії. Експресія і&H2AX гістону у персоналу об'єкта "Укриття", після виходу з зони робіт, була вищою (0,70 - 0,93) (M-SD), ніж у ліквідаторів наслідків аварії (0,51 - 0,27) (M-SD), p << 0,001. Порівнявши між собою групи опромінених осіб-ліквідаторів розділених на групи залежно від одержаних доз (150 - 250 мЗв, n = 20 та 250 - 1000 мЗв n = 16), було знайдено кореляційні зв'язки між дозою опромінення та кількістю gamma-H2AX гістонів. Кількість gamma-H2AX позитивних клітин була більшою в групах людей, які отримали більші дози (0,49 +- 0,05 та 0,55 +- 0,08, (M-SD відповідно, p << 0,01)). Висновки: на підставі результатів дослідження показано можливість визначення gamma-H2AX гістонів як маркера клітинної радіочутливості та можливості діагностики ранніх наслідків опромінення в малих дозах у людини.

• Базика Дмитро Анатолійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"