Проведено аналіз результатів дослідження EPHES (Evaluation of influence of fixed dose combination Рerindopril/Amlodipine on target organ damage in patients with arterial HypErtension with or without iSchemic heart disease - оцінка впливу фіксованої комбінації (ФК) периндоприлу/амлодипіну на ураження органів-мішеней у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) з ішемічною хворобою серця (ІХС) та без неї). Проведено оцінку факторів, що асоціюються з регресом ураження органів-мішеней, окремо в групах гіпертензивних пацієнтів з ІХС та без неї. Порівняно зв'язок периферичного й центрального артеріального тиску (АТ) з показниками ураження органів-мішеней. Усім пацієнтам у день рандомізації призначали ФК периндоприлу/амлодипіну в початковій дозі 5/5 мг один раз на добу. За необхідності (АТ >> 140/90 мм рт.ст.) дози компонентів ФК збільшували поступово кожні 2 тиж до 10/10 мг, а після 6 тиж лікування додавався індапамід 1,5 мг. 66,7 та 96,7 % пацієнтів у першій та другій групах одержували бета-адреноблокатори. В обох групах спостерігалося достовірне покращання пружно-еластичних властивостей аорти та діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), зменшення рівня альбумінурії, гіпертрофії ЛШ та розміру лівого передсердя. Ступінь зниження швидкості поширення пульсової хвилі в артеріях еластичного типу (ШППХе) був достовірно (P << 0,005) меншим у пацієнтів без ІХС, ніж у групі з ІХС, - 2,5 +- 0,2 м/с проти 4,4 +- 0,5 м/с. Окрім того, незважаючи на однаковий ступінь зменшення індексу маси міокарда ЛШ (ІММЛШ), ступінь покращання діастолічної функції ЛШ (збільшення співвідношення E/A та зменшення співвідношення E/E') у групі хворих з ІХС був більшим - на 64,4 та 54,1 % проти 39,8 та 23,2 % відповідно (P << 0,05 для обох показників). Величина максимальної товщини комплексу інтима-медіа (ТКІМ) достовірно зменшилася лише в пацієнтів з ІХС. Зменшення ступеня гіпертрофії та діастолічної дисфункції ЛШ, ураження нирок та жорсткості артерій було пов'язане перш за все з позитивним впливом ФК на рівень аортального САТ. Цей вплив був однаковим у гіпертензивних пацієнтів з ІХС та без неї. Зниження середньодобового САТ незалежно від зниження центрального САТ асоціювалося із зменшенням рівня альбумінурії та ІММЛШ. У пацієнтів без ІХС зниження середньодобового САТ додатково мало незалежне значення для зменшення діастолічної дисфункції та розміру лівого передсердя, середньодобового ДАТ - для зменшення співвідношення E/E'. У пацієнтів з ІХС більш старший вік асоціювався з меншою динамікою величини ШППХе, зниження офісного САТ - зі збільшенням співвідношення E/A, наявність цукрового діабету - з меншим впливом лікування на альбумінурію. Окрім того, в даній групі на відміну від групи хворих без ІХС спостерігалася позитивна динаміка величини ТКІМ за зменшення центрального та добового САТ. Виявлено, що зменшення величини ШППХе асоціюється незалежно від зниження АТ та наявності ІХС зі зменшенням величини ШППХм, альбумінурії та співвідношення E/E'. Також незалежно від зменшення рівня АТ та наявності ІХС зменшення ІММЛШ асоціюється з покращанням діастолічної функції ЛШ (збільшення E/A та зменшення E/E'), зменшенням розміру лівого передсердя та зниженням рівня альбумінурії.

• Радченко Ганна Дмитрівна (медичні науки)
• Сіренко Юрій Миколайович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"