Спираючися на герменевтичну парадигму, ритуальну поведінку особистості трактують як регулярну практику, що конструюється в контексті міжгрупової та міжособистісної взаємодії. Запропоновано модель видів соціального конструювання, яка конкретизується на основі психолого-історичних схем життєвого світу спільнот різного масштабу. Показано, що структура первісного колективного суб'єкта утворена конфігурацією феноменів ритуалу, міфу та звичаю в хронотопі сакрального місця події. Екзистенція локальної первісної спільноти спрямована на вертикальний загальноспільнотний діалог із минулими поколіннями та пантеоном богів. Зазначений діалог доповнюється міжгенераційним і горизонтальним гендерним діалогом, який відбувається і в сакральній, і в буденній сфері. Делокалізація міфоритуального процесу та виникнення нових форм культурного діалогу на основі доповнення усного звичаю традицією канонічних і світських текстів, призводить до зміни структури колективного суб'єкта. Нові форми соціального конструювання, насамперед соціально-перформативне, реалізуються в більш масштабних спільнотах на тлі поступального нарощення соціального сегмента довкілля. Це зумовлює трансформацію ритуальної поведінки в бік її індивідуалізації, примноження регулярних ритуалізованих практик у просторі повсякденного життя, зокрема традиційної ритуально-побутової поведінки, а згодом виникнення інших ритуалізацій - гарних манер, модної поведінки та індивідуалізованих стилів самопрезентації особистості.

• Литвин-Кіндратюк Світлана Данилівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"