Розглянуто проблеми українського усного мовлення на діахронічному рівні, зокрема становлення норм української орфоепії. Мета роботи - зафіксувати живу народну вимову в досліджуваних джерелах та обгрунтувати сталість вимовної норми на більшому, ніж півтора століття, хронологічному зрізі: з середини XIX ст. Орфоепічна вимовна норма середини XIX ст. була відбита на письмі в першодруках-кобзарях Т. Шевченка, П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки. Вивчено відображення вимовних норм голосних, приголосних і звукосполук у зазначених першодруках-кобзарях. Правописна система досліджуваних джерел була побудована значною мірою на фонетичних засадах, тому завдяки особливостям правопису, а частіше всупереч йому, відобразилися вимовні риси, більшість з яких стала орфоепічною нормою сучасної української літературної мови. Зроблено висновок, що досліджувані першодруки відіграли важливу роль у формуванні орфоепічних норм українського мовлення, оскільки відтворюють процес становлення орфоепічних норм на певному хронологічному зрізі, засвідчують стан сформованості певної літературної норми, відображають майже всі орфоепічні норми сучасної української мови, зокрема вимову голосних [и] й [е], дзвінких у кінці слова та перед глухими, шиплячих перед свистячими та навпаки, подовження та спрощення в групах приголосних.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Дружинець Марія Львівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"