За часів входження України до СРСР через низькі ціни на традиційні енергоресурси, їх великі запаси та практичне нехтування екологічними проблемами республіканське керівництво не виявляло зацікавленості у розвитку нетрадиційних відновлюваних джерел енергії (НВДЕ). В Україні наукові дослідження в галузі відновлюваної енергетики були зосереджені майже цілком у Національній академії наук (НАН) України - Інституті електродинаміки НАН України, Інституті технічної теплофізики НАН України, Інституті проблем машинобудування НАН України, пізніше в Інституті загальної енергетики НАН України, Інституті вугільних енерготехнологій НАН України, де виконувались дослідження й розробки технологій та оснащення для використання сонячної і вітрової енергії, енергії біомаси, геотермальних вод, енергії малих річок. Проблемою геотермальної енергетики Інститут технічної теплофізики НАН України почав займатися з 60-х років XX ст. Ще в 1965 р. видатними українськими вченими, академіками О. Н. Щербанем і О. О. Кремінним висловлювалася "крамольна" думка про ненадійність економіки, побудованої тільки на одному виді енергетичної сировини - нафті і газі, та було запропоновано ідею замкненого контуру - вилучати із земних глибин гарячу воду, відбирати тепло і повертати охолоджену воду до того ж водоносного горизонту. У відділі гірничої теплофізики під керівництвом академіка О. Н. Щербаня вивчалися можливості освоєння петрогеотермальної енергії: розроблялися математичні моделі пружної неізотермічної фільтрації теплоносія і перенесення тепла у підземну циркуляційну систему, методи визначення полів тиску і швидкості руху теплоносія, розраховувалася пропускна здатність свердловин у різні періоди експлуатації, визначалися температурні параметри системи, досліджувався характер теплообміну між породою і теплоносієм тощо. Вчені довели високу ефективність використання петрогеотермальних ресурсів, визначили термогідродинамічний режим експлуатації підземних циркуляційних систем геотеплоелектростанцій. Аналізу цих питань була присвячена колективна монографія "Тепло Земли и его извлечение", видана в 1974 р. за редакцією академіка О. П. Щербаня. Уточнені методи розрахунків термогідродинамічного режиму і параметрів підземних циркуляційних систем, їх нові модифікації тощо увійшли до монографії "Системы извлечения тепла земной коры и методы их расчета" (1986). Наукова робота в Інституті технічної теплофізики НАН України не переривалася з моменту зародження ідеї. За цей час було створено лабораторію моделювання і науковий колектив. Протягом кількох років учені відпрацьовували технологію відбору тепла з високомінералізованих теплоносіїв. Підсумком їх успішних робіт стало будівництво на Камчатці Паужетській (1967) і Мутновській (2000) геотермальних електростанцій, підземних циркуляційних систем для Ставропольської, Закарпатської та інших дослідно-промислових геотеплоелектростанцій. Наведено документи про ініціативу АН УРСР зі створення в Україні республіканського державного відомства з використання глибинного тепла Землі в кінці 80-х років XX ст., яке мало б координувати роботи різних відомств з вивчення і використання геотермальної енергії.

• Луговський Олександр Григорович (соціальні комунікації)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"