Збільшення дози препаратів для седації та використання додаткових лікарських засобів із пригнічуючим впливом на роботу центральної нервової системи негативно впливають на діяльність органів, що здійснюють детоксикаційну функцію, зокрема печінку, яка і без того уражена і спровокована алкоголем, що, в свою чергу, впливає не тільки на тривалість перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) і результат лікування, але й збільшує його вартість. Мета роботи - аналіз впливу застосування різних схем седації у пацієнтів із тяжким перебігом алкогольного делірію (АлД), що діагностований за критеріями шкали діагностики делірію (Delirium Detection Score, DDS), на час перебування у ВІТ, швидкість і частоту досягнення ефективної седації, необхідність додаткової фіксації і тривалість перебування у ВІТ. Упродовж 2016 - 2017 рр. на базі ВІТ КЗ "Черкаська обласна психіатрична лікарня" обстежено та проліковано 36 пацієнтів чоловічої статі з тяжким перебігом АлД віком від 35 до 50 років (42,5 +- 7,5 року) і тривалим алкогольним анамнезом від 6 до 12 років (9 +- 3 року). АлД діагностували за критеріями DDS і проводили попереднє опитування згідно з Alcohol Use Disorder Identification Test (AUDIT-тест). Усім хворим проводили комплексне інтенсивне лікування: фармакологічну корекцію синдрому психомоторного збудження, детоксикацію та корекцію порушень водно-електролітного балансу (інфузія збалансованих сольових розчинів об'ємом 40 - 50 мл/кг у першу добу лікування з подальшою корекцією темпу інфузії згідно з розрахунком добової потреби і патологічних витрат у подальші дні); корекцію дефіциту магнію розчином 25 % MgSO4 30 - 40 мл/добу, тіосульфат натрію внутрішньовенно болюсно 30 % розчином у дозі 20 - 30 мл/добу протягом усього періоду лікування; корекцію порушень церебрального метаболізму (вітаміни: B1 АлД1 5 % 12 мл/добу, B6 5 % 8 мл/добу, PP 4 - 6 мл/добу, інозин (рибоксин) 20 мл в/в, альфа-ліпоєва кислота (берлітіон) 600 мг/добу). Залежно від використання схеми седації пацієнтів було розподіленіона дві групи: група A (n = 18) одержувала діазепам (діазепекс) 0,5 % по 4 мл внутрішньом'язово (в/м) кожні 8 год і натрію оксибутират 20 % по 10 мл у вигляді постійної інфузії на 0,9 % розчині NaCl 400 мл упродовж 4 год двічі на добу; група B (n = 18) одержувала діазепам 0,5 % по 4 мл в/м кожні 8 год і фенобарбітал по 200 мг per os двічі/добу. Цільовим результатом було досягнення рівня седації від -2 до 0 за шкалою Річмонда протягом усього періоду введення седативних препаратів (3 - 4 дні) без застосування допоміжних методів примусової фіксації та інших фармакологічних ад'ювантів. Висновок: результати свідчать про те, що застосування інфузії натрію оксибутирату у поєднанні з базовим застосуванням препаратів групи бензодіазепінів мало суттєву перевагу щодо досягнення цільового рівня седації у пацієнтів із тяжким перебігом АлД у порівнянні з прийомом фенобарбіталу. Причому зросла тривалість перебування хворих групи фенобарбіталу у ВІТ. Такий результат, можливо, пояснюється тим, що за комбінації бензодіазепінів і оксибутирату натрію спочатку відбувається підсумовування седативного ефекту за рахунок дії на ГАМК-рецептори, зв'язані з Cl-іонним каналом, внаслідок чого виникає компенсаторне накопичення глутамату.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Кучинська Інна Анатоліївна (медичні науки)
• Бондар Михайло Віталійович (1959–) (фізико-математичні науки)
• Бондар Микола Володимирович (фізико-математичні науки)
• Бондар Микола Васильович (технічні науки)
• Бондар Марина Валеріївна (педагогічні науки)
• Бондар Мар'яна Володимирівна (філологічні науки)
• Бондар Михайло Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"