Проведено аналіз фінальної сцени комедії В. Шекспіра "Два веронці", що, попри незгасаючий інтерес фахівців у галузі літератури до творчості Великого Барда, залишається недостатньо вивченою та навіть малозрозумілою. З огляду на одержані в ході проведеного дослідження результати твір має підкреслено іронічний характер, показуючи ставлення видатного драматурга до "кодексу джентльмена" ренесансної Англії. Виявляється, що іронія п'єси, яка з легкістю прочитувалась єлизаветинськими глядачами, полягає у невідповідності дій та вчинків юних веронців тим обставинам, у яких вони опинилися. Чинячи як благородні джентльмени, вони насправді до фіналу комедії втрачають навіть статус добропорядних громадян: вигнанець Валентин стає очільником розбійницької зграї, а Протей, поступово скочуючись у прірву зрад та лицемірства, погрожує Сильвії згвалтуванням. Однак твір, втілюючи ренесансний дух оптимізму, все ж закінчується щасливо: друзі пробачають одне одного і знаходять своє кохання. Така зміна настрою можлива, адже герої комедії ще дуже молоді, тому драматург сподівається, що згадані життєві перипетії нададуть змоги їм подорослішати і цінувати вірну дружбу та незрадливе кохання.

• Корнелюк Богдан Васильович (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"