Несприятливі взаємодії між препаратами заліза і малярією обумовили потребу в оцінці нових терапевтичних варіантів профілактики анемії в регіонах, ендемічних за малярією falciparum. Мета роботи - визначення реакції циркулюючого заліза, не зв'язаного з трансферином (NTBI) і сироваткового заліза на прийом трьох різних пероральних препаратів заліза - сульфату заліза, натрій-етилендіамінтетраацетату заліза (NaFeEDTA) та полімальтозату заліза - в жінок із мінімальними запасами заліза. Зразки сироватки 10 гватемальських жінок із мінімальними запасами заліза збирали кожні 90 хвилин протягом 270 хвилин після індивідуально рандомізованого введення 100 мг заліза у вигляді однієї з трьох досліджуваних сполук або води. Концентрацію заліза в сироватці визначали кількісно за допомогою ферозину, а концентрацію циркулюючого NTBI - за допомогою флуориметричного конкурентно-зв'язуючого аналізу. Кінетичні реакції і максимальні накопичувальні зміни концентрації заліза та NTBI в сироватці порівнювалися між чотирма групами лікування. Порівняння проводилося з даними з того ж протоколу в чоловіків із адекватними рівнями заліза. Висновки: введення двох препаратів заліза пролонгованої дії, NaFeEDTA і полімальтозату заліза призвело до значного зниження циркулюючого NTBI після введення препарату. Ці дві біодоступні форми препарату заліза можуть являти собою безпечний варіант для відновлення запасів заліза в регіонах поширення малярії. Крива співвідношення заліза до NTBI більш різко зростає у чоловіків, ніж у жінок.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"