Мета дослідження - вивчити вплив різних схем цукрознижувальної терапії на стан моторно-евакуаторної функції (М-ЕФ) шлунку у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Обстежено 80 (44 чоловіки, 36 жінок віком від 38 до 78 років) хворих на ЦД 2-го типу, які від виду цукрознижувальної терапії поділені на 4 групи: 1 - похідні сульфанілсечовини (ПСС) + метформін; 2 - ПСС + метформін + інгібітор дипептидилпептидази 4/аналог глюкагонподібного пептиду 1/інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу/інгібітори - alpha-глюкозидази; 3 - інсулінотерапія; 4 - інсулінотерапія + ПСС + метформін/інсулінотерапія + метформін. Для оцінки моторних властивостей шлунку використано анкетування (PAGI-SYM, GCSI) і <^>13C-ОДТ-октаноєвий дихальний тест (<^>13C-ОДТ-ОДТ). У 67,5 % обстежених за результатами анкетування діагностовано симптоми ДГ, серед яких у 30,0 % виявлено ознаки уповільнення М-ЕФ шлунку легкого ступеня, у 25,0 % осіб - брадигастрію середнього ступеня тяжкості та тільки у 12,5 % осіб наявний важкий перебіг ДГ, зміни підтверджено результатами <^>13C-ОДТ. У разі застосування різноманітних схем цукрознижувальної терапії у всіх групах обстежених спостерігається позитивна динаміка стану М-ЕФ шлунку. Зроблено висновки, що у пацієнтів із легким і середнім ступенем тяжкості ДГ відсутні прямі протипоказання до застосування цукрознижувальних засобів, які у максимальному дозуванні можуть викликати побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту. Хворими з ознаками брадигастрії тяжкого ступеня для корекції вуглеводного метаболізму слід рекомендувати введення інсулінотерапії після прийому їжі.

• Костіцька Ірина Олександрівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"