Морбідне ожиріння - це хронічне захворювання, яке призводить до прогресування супутніх захворювань, соціально-економічних проблем, зниження якості життя та більш ранньої смерті. У порівнянні з консервативним лікуванням ожиріння застосування баріатричної хірургії призводить до більшої втрати надлишкової ваги тіла і кращих показників ремісії діабету 2 типу та метаболічного синдрому. Синдром протеїнмальнутриції (СП), з його класичними симптомами, є найбільш серйозним ускладненням біліопанкреатичного шунтування (БПШ). Мета роботи - вивчити частоти виникнення СП у хворих після БПШ в модифікації Hess-Marceau, можливі причини розвитку та проаналізувати результати лікування. Пацієнтам з морбідним ожирінням (100 осіб) виконано БПШ в модифікації Hess-Marceau. Середній вік хворих становив 45 +- 8,2 роки - від 29 до 64 років (40 чоловіків та 60 жінок). Середня маса тіла до операції - 157,8 +- 26,1 кг (від 106 до 246 кг), середнє значення надлишку маси тіла - 91,8 +- 21,6 кг (від 46 до 169 кг), середнє значення індексу маси тіла (ІМТ) до операції - 52,8 +- 7,2 кг/м<^>2 (від 40 до 75,4 кг/м<^>2). СП виник у 12 (12 %) хворих у термін 9 - 24 міс після оперативного втручання. Лікування всіх пацієнтів починали із проведення консервативної терапії. Показами до хірургічного лікування означеного ускладнення вважали тяжкий стан хворого під час госпіталізації до клініки, зумовлений системними метаболічними порушеннями та поліорганною недостатністю, недостатній чи нестійкий ефект консервативної терапії, повторний розвиток (другий епізод) СП після успішного курсу первинної консервативної терапії. Хірургічне лікування проведено 7 (58,3 %) хворим, шляхом формування додаткового проксимального тонко-тонкокишкового анастомозу бік в бік. Загальна довжина тонкої кишки у хворих з СП становила в середньому - 622 +- 91,5 см, довжина аліментарної петлі - 282 +- 35,1 см, біліопанкреатичної петлі - 339 +- 71,7 см загальної петлі - 100 см. Натомість у хворих без протеїнмальнутриції загальна довжина тонкої кишки в середньому - 568 +- 92,3 см, довжина аліментарної петлі - 269 +- 35,3 см, біліопанкреатичної петлі - 298 +- 71,9 см, загальної петлі - 100 см. Розвиток синдрому не залежав від поточного ІМТ після БПШ і стартових довжин аліментарної, загальної та біліопанкреатичної петель. СП виник у пацієнтів зі зниженим комплаенсом та був залежним від індивідуального адаптивного потенціалу клубової кишки. Причини виникнення означеного синдрому потребують подальшого вивчення.

• Усенко Олександр Юрійович (медичні науки)
• Тодуров Іван Михайлович (медичні науки)
• Перехрестенко Олександр Васильович (медичні науки)
• Калашніков Олександр Олександрович (медичні науки)
• Калашніков Олександр Олександрович (технічні науки)
• Косюхно Сергій Вікторович (медичні науки)
• Плегуца Олександр Іларійович (медичні науки)
• Щитов Олексій Володимирович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"