Екзистенціалізм - це у першу чергу філософія людини, філософія людського буття, яка, у свою чергу, виходить з людини. "Останнє філософське питання" сформулював М. Гайдеггер - це було питання про "смисл сущого", про визначення людського буття. М. Гайдеггер формулює також поняття "повсякденного існування" та його суб'єкта, протиставляє "повсякденне існування" та "повсякденність" "справжньому людському буттю". Справа в тому, що у "повсякденному" бутті люди живуть "як усі", підпорядковані цілком певним законам та приписам. Якщо ж людина вирішує слідувати "справжньому існуванню", підпорядковуючи себе своєму "Я", своїм внутрішнім спонукам, вона сама за все відповідає, оскільки вона є вільною. К. Ясперс спробував, встановити діагноз "хвороби нашого сторіччя", який полягає у констатації домінування "масового існування" над окремою особистістю. Мета філософії за цих умов набуває характеру "філософії існування" і є терапевтичною: шляхом апеляції до окремої особистості, її "самості", необхідно вказати вихід з "несправжнього існування людини маси" до "справжнього існування" й тим самим забезпечити "свободу" у світі, де панує "маса". Людина не терпить своєї відповідальності та свободи, уникає їх і тому змушена залишитися у сфері повсякденності. Тому, згідно з екзистенціалістами, не перебудова власне суспільних відносин між людьми, не зміна способу виробництва повернуть людині її справжнє людське буття й перетворять її знову з речі на людину, а перебудова, зміна її свідомості.

• Сторіжко Людмила Василівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"