Автор виходив з необхідності діалектичного розуміння змісту понять ненасильства, милосердя, справедливості і культурно-історичного погляду на можливості суспільства у реалізації принципів духовності. Визнаючи високий духовних пафос філософії неспричинення опору злу насильством, автор зосереджує увагу на методології, яку використовує Лев Толстой для заперечення насильства. Те, що в духовному розвитку може осягнути окрема людина і що може бути повчальним для суспільства з точки зору її морального впливу, часто густо не є достатнім засобом виховання моральної відповідальності суспільства як цілого. Методологічний підхід Толстого до обгрунтування абсолютності принципу ненасильства є однобічним і не продуктивним що до вірного тлумачення духовної природи послання Христа про любов і милосердя.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"