Розглянуто оригінальний алгоритм підбору магнітних джерел. В основі підходу покладено принцип переміщення мас, що призводить до формування геологічних утворень. Для двовимірної сіткової моделі переміщення намагніченості у блоках виконано у чотирьох напрямках: вліво, вправо, угору та вниз. У виняткових випадках намагніченість може переміщуватися на значну відстань, наприклад унаслідок течії лави. Надлишкову намагніченість і напрямок руху блоків визначено довільно. Теоретичну модель складено з трьох прямокутних тіл. Розглянуто розрізи з кількістю шарів від 3 до 7. Модель підібрано за умови, що значення та напрямок намагніченості відомі. Кожен блок мав форму куба з розміром сторони 1 м. Вихідні та розраховані аномалії повного вектора магнітного поля порівяно за допомогою середньої норми та похибки у відсотках. Геометрію тіл з однаковою намагніченістю (1 А/м) визначено точно для 3 і 4 шарів, а для 5 - 7 - із похибкою на більшій глибині. Модель з двома значеннями намагніченості (1,0 і 0,5 А/м) мала суттєві похибки під час визначення геометрії тіл. Відсутність стрибків на графіку цільової функції гарантувало визначення точної моделі. За новим алгоритмом, що базується на переміщенні маси між блоками, можна підібрати магнітну модель досить швидко. Основними факторами, що впливають на точність геометрії, є дані щодо намагніченості тіл і кількість шарів. Створений підхід надає змогу оцінювати розріз за сітковим розподілом надлишкової намагніченості. Розробку застосовано для двовимірної інтерпретації Курської магнітної аномалії. Глибина залягання, нахил і горизонтальна товщина залізистих кварцитів, визначені методом переміщення магнітних мас, узгоджуються з даними буріння.

• Грищук Павло Іванович (геологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"